Виявили плагіат своїх праць у дисертації іншої особи? Маєте право на судовий захист!

Що є академічним плагіатом?

Те, що стосується академії, освіти, теорії, навчання є академічним.

Академічний плагіат – це оприлюднення частково або повністю наукових або будь-яких інших творчих результатів, отриманих іншими особами, представлених як результати власного дослідження або створення твору або відтворення опублікованих текстів оприлюднених творів мистецтва інших авторів без зазначення авторства чи відповідного посилання на таке авторство.

Відповідно до закону, до захисту допускаються дисертації, які виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.

Заходи жорсткі, але дієві

Чи знаєте Ви, що в разі встановлення фактів академічного плагіату в захищеній здобувачем ступеня доктора філософії дисертації, його науковий керівник позбавляється права участі у підготовці здобувачів наукового ступеня строком на два роки?

Голова та члени разової спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та навіть офіційні опоненти, які надали позитивні висновки на дисертацію, позбавляються права участі в атестації здобувачів наукового ступеня строком на два роки. І на додачу, заклад вищої освіти чи наукова установа позбавляється права утворювати разову спеціалізовану вчену раду за відповідною спеціальністю строком на один рік.

Такі заходи можуть здаватися занадто суворими, проте бездіяльність або потурання випадкам плагіату в академічному середовищі наносять суттєву шкоду науці.

Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня в разі виявлення академічного плагіату здійснюється або закладом вищої освіти, науковою установою, в якому вона була утворена. Крім того, такі повноваження має і Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики, що входить до складу агентства, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.

Останнім часом на сайті агентства були розміщені скарги щодо наявності плагіату в дисертаціях і працях навіть деяких членів українського уряду та інших відомих осіб. Цьому сприяє те, що заклади вищої освіти та наукові установи повинні вживати заходи із запобігання академічному плагіату, зокрема оприлюднювати на своїх сайтах дисертації, прийняті до захисту.

Підстави для судового захисту

Порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, серед іншого, і є плагіат – оприлюднення  чи опублікування, повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. За захистом свого авторського права суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися до суду та інших органів відповідно до їхньої компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права або суміжних прав, передбачених законодавством, суб’єкти авторського права або суміжних прав мають право:

• а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі
  забороняти дії, що порушують авторське право і/або суміжні права
  чи  створюють  загрозу їх порушення;
• б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав і/або припинення дій, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
• в) подавати позови про відшкодування  моральної  шкоди;
• г) подавати позови про відшкодування збитків, тобто – матеріальної шкоди, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і/або суміжних прав, або виплату компенсацій; 
• є) вимагати, у тому числі в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і/або суміжних прав і судові рішення щодо цих порушень.

Маєте право на компенсацію за спричинену шкоду!

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі,  права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової)  шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової й моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право або суміжні права, а також з можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов’язані  з  оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених законодавством межах визначити розмір компенсації,  враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. Право на відшкодування збитків (майнової шкоди), або стягнення доходу, отриманого порушником унаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсації залишається за особою, якій у зазначених випадках передані (відчужені) майнові права чи передані виключні права на використання твору.

Майнова відповідальність за порушення авторського права або суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом умов:

• факту протиправної поведінки особи;
• шкоди, завданої суб’єкту авторського права або суміжних прав;
• причинно-наслідкового зв’язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Що повинен довести позивач?

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права або суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрози такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв’язок між завданою шкодою й діями відповідача.

Що враховує суд та доводить позивач?

При цьому суду слід виходити з наявності матеріально-правової презумпції авторства. Зокрема, первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа,  зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Як бачимо, саме вимога компенсації в позові дає можливість автору, право якого порушено, отримати реальне відшкодування збитків.

Позивач у цьому випадку не зобов’язаний доводити розмір збитків. Проте розмір підтверджених збитків повинен враховуватися судом при визначенні розміру компенсації.

Що зобов’язаний довести відповідач?

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов’язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» під час використанні ним об’єкта авторського права або суміжних прав.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тож відповідач повинен також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного щодо завдання майнової шкоди.

Щодо моральної шкоди, що завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, то вона так само, за наявності її вини, відшкодовується особою, яка її завдала.