Чи можу я вільно фотографувати архітектурні об’єкти за кордоном?

Я – турист, і хочу зробити фото!

Коли Ви прибуваєте на відпочинок або по справах до інших країн світу, неодмінно виникає бажання закарбувати на фотографіях чудові твори мистецтва, архітектурні об’єкти. Ви можете навіть і не замислюватися, чи не порушуєте при цьому закон держави, до якої прибули.

Свобода панорами, відома в усьому світі як Freedom оf Panorama – це право вільно фотографувати в громадських місцях публічні об’єкти – пам’ятки архітектури, скульптури, інших творів мистецтва.

В Україні Закон допускає, без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, створення зображень творів архітектури та образотворчого мистецтва, що постійно розташовані у доступних для громадськості місцях, та навіть подальше використання таких об’єктів, за умови що такі дії не мають самостійного економічного значення. Щоправда, за певних умов, а саме – з зазначенням імені автора і джерела запозичення,

В Україні правовідносини у сфері свободи панорами регулюються Законом «Про авторське право і суміжні права», Цивільним кодексом України, а також міжнародними конвенціями, зокрема Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів.

Охорона творів архітектури з давних-давен

Як виник інститут свободи панорами у світі? У 1840 р. в Королівстві Баварія вступив в силу «Баварський закон про захист власності творів літератури і мистецтва від передруків», відповідно до якого «твори архітектури в її зовнішніх рисах»і «пам’ятники, зведені в громадських місцях», були виключені із загальної правової охорони, що захищає інші види людської творчості.

У законодавстві Герцогства Брауншвейзького, в рамках роботи над Ескізом франкфуртським в 1865 ст. з’явилася подібна норма, що дозволяла відтворювати об’єкти, поміщені на загальний огляд. Тобто вже тоді було врегульована «свобода твору вулиць». За цим законом, відтворення зображень публічнихмонументів, розміщених постійно на вулицях і в інших публічних місцях зокрема не покривається за рахунок зборів.

У Північно-німецькій Асоціації був прийнятий у 1870 р. закон про авторське право, який втім, не розмежовував твори мистецтва та твори, що знаходяться в публічному просторі. Не існувало виключення і для архітектурних робіт. У 1876 р. Рейхстаг прийняв незначною більшістю голосів «Закон про охорону авторських прав на твори образотворчого мистецтва.» У заборонені форми відтворення не були включені «відтворення творів мистецтва, розташованих уздовж доріг і в громадських місцях. Відтворення не може бути виконане в тій же техніці, що і оригінал». Цей закон став взірцем, на який посилалися згодом всі подальші закони про авторське право в Німеччині.

У Франції, Італії, Бельгії свобода панорами поширюється не на всі об’єкти. Наприклад, не можна без спеціального дозволу розміщувати в мережі Інтернет фото Ейфелевої вежі, зображеної в темний час доби, адже в іншому випадку Ви порушити авторські права на ілюмінацію вежі.

У Франції суди визначають, в якій позиції розташована та з якою метою архітектурна споруда відтворена.

В Австралії Сіднейський оперний театр намагався отримати прибуток від комерційного використання його зовнішнього вигляду, для чого був зареєстрований як торгова марка. Суд США при цьому вважав, що на фотографії зображений всесвітньовідомий і доступний для громадськості твір архітектури. Тобто суд визнав його пам’яткою, і аж ніяк не торговою маркою, яка зазвичай вирізняє товар.

Дозвіл розміщувати у соціальних мережах фотознімки архітектурних пам’яток та історичних місць діє не у всіх країнах ЄС. Зараз фотознімки Рейхстагу та скляних пірамід Лувра можна вільно викладати у соціальних мережах.

Цікавий приклад захисту авторського права

Цікавим прикладом захисту права інтелектуальної власності є справа скульптора Ф. Гейлорда, який виграв справу проти Поштової служби США. Використавши фото його роботи на поштовій марці, пошта не сплатила йому відповідних авторських грошей. У 1986 році Ф. Гейлорд виграв конкурс проектів меморіалу ветеранам Корейської війни у ​​Вашингтоні, і протягом п’яти років працював над створенням скульптурної групи «Колона» з 19  американських солдатів. Фотограф Д. Аллі зробив декілька любительських знімків пам’ятника, і один з них подарував своєму батькові, ветерану Корейської війни. У 2002 році американський уряд вирішив увіковічити героїв війни в Кореї на поштовій марці, обравши цю фотографію Д. Аллі. Сам фотограф захистив свій знімок авторської ліцензією, отримавши від Пошти $ 1500 комісії за використання його роботи. Однак поштові службовці не отримували дозволу скульптора на відтворення його пам’ятника на марці. В результаті суд зобов’язав Пошту виплатити Ф. Гейлорду 10 % вартості непогашених марок і товарів із зображеннями фотографії, що з відсотками в сумі становило $ 685 тис.

Чи є твір суспільним надбанням?

При розгляді питання про порушення авторського права на архітектурну споруду слід з’ясувати, чи є твір суспільним надбанням, тобто чи збіг термін охорони авторських прав на цей об’єкт. Прикладом можуть служити єгипетські піраміди Гізи, відтворення яких здійснюється повсюдно.

Спроба будь якою ціною захистити авторське право була колись здійснена й в Австралії. Так, зображення відомого Сіднейського оперного театру з метою отримання прибутку від комерційного використання його зовнішнього вигляду було зареєстровано як торгову марку. Проте суди США такий спосіб охорони відкидають, оскільки на фотографії або в іншому творі зображено добре відомий, доступний для громадськості твір архітектури як пам’ятка, а не як торгова марка, що вирізняє певний товар.

У законі про охорону авторського права Королівства Великий Британії охороняються тільки оригінальні твори. В США доведенню в суді підлягає питання – наскільки твір є близьким до оригіналу, та відповідно й охороняється законом.

Іноді ми впевнені, що законом охороняються виключно фотографії, яким притаманна художня цінність. Проте, об’єктом авторського права може бути будь-який твір, незалежно від жанру, цінності та титулу майстра.

Як не порушити авторські права творців архітектурних споруд певної держави?

Ми тепер розуміємо, що є держави, де таке використання заборонене, а є такі – в яких обмежене суворо. Проте для всіх важливо визначити правовий статус зображень. Фотографія споруди певного  населеного пункту відображає окремі архітектурні або скульптурні елементи по різному. Якщо фотографія не має творчого елементу, її часто розглядають як репродукцію оригінального твору. Якщо в фотографії встановлюють творчий елемент, то цей твір вважається окремим твором. Тоді його цінність буде залежати від зображених на ньому оригінальних робіт. Таку фотографію архітектурного або скульптурного об’єкта вважають похідним твором.

Основними характеристиками, які важливі при визначенні можливості  свободи панорами, це:

• тип об’єкту (будинок, пам’ятник, скульптура, меморіальна дошка, комплекс творів меншого розміру, інше);
• формат зображення;
• власник зображення (держава, муніципалітет, окрема особа);
• приналежність до музейного фонду;
• роль об’єкту авторського права в зображенні, статті та сторінці (основна, другорядна);
• мета використання зображення (інформаційна, освітня, рекламна тощо);
• час створення та строк розміщення.

Якщо Ви в державі – гість

Свобода панорами закріплена в законодавстві понад 80 країн світу. Разом з тим, більш ніж у половині країн світу немає свободи панорами.Безліч фотографів не можуть вільно демонструвати та використовувати в них свої фотозображення.

Якщо Ви – гість держави, до питання свободи панорами слід підходити дуже обережно та уважно,  щоб унеможливити порушення авторських прав, які захищаються міжнародним і національними законодавством.

А однією з цілей унормування свободи панорами в Україні – зробіть ці об’єкти впізнаваними, популяризувати Україну. Ну, і нарешті – гармонізувати вітчизняне законодавство з законодавством Європейського Союзу щодо захисту авторських прав на архітектурні об’єкти.